top of page

Родинні фотоархіви

Альбом із сімейними фотографіями, що дістався у спадок від бабусі, – нерідко єдине і найдостовірніше джерело знань про своїх предків. Члени сім’ї мовчазно дивляться на Вас із монохромних зображень, що зберігаються у сімейних фотоальбомах.

​

Далеко не завжди власник такого архіву розуміє, яку цінність він має. Адже ці пожовклі відбитки містять унікальну історію кожної сім’ї. Фото предків допоможуть відтворити Ваше сімейне дерево. А ще вони містять так багато інформації про минулі часи та події – від модних тенденцій та святкових традицій до міської розбудови та розвитку підприємств.

​

Маріупольський краєзнавчий музей у своїй колекції мав безцінну добірку сімейних фотографій, які зберігалися протягом десятиліть у родинних архівах, а потім завдяки ретельній пошуковій роботі наукових співробітників, стали частиною музейного зібрання.


Проєкт «Родинні фотоальбоми» знайомить із життям відомих маріупольців, які мали вплив на удосконалення різних сфер життя міста у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

​

Родинна пам’ять українців значно постраждала протягом драматичного XX століття. За радянських часів було поширене зречення своїх предків, особливо якщо вони «неправильного» походження, адже часом така спорідненість була смертельно небезпечною. Тому багато українців досі не знають історії свого роду. Через російсько-українську війну, що триває, родинні архіви багатьох сімей тепер також стають недоступними або знищені. Втім, саме зараз багато українців замислюються про свій рід та своє коріння.

​

Проєкт «Родинні фотоальбоми» дозволяє по-новому подивитись на свої сімейні фотозібрання. Саме їхні сторінки, пожовклі родинні знімки дозволять Вам зробити перші кроки до збирання та збереження історії власного роду. А ми як музейники впевнені, що кожен фотоархів безцінний у вимірі краєзнавчої спадщини. Адже історія Маріуполя складається з індивідуальних історій маріупольських родин, яскравим віддзеркаленням яких є Ваші сімейні світлини.

​

У межах проєкту Маріупольський краєзнавчий музей приймає цифрові копії родинних фотоархівів маріупольців, а також готовий надати допомогу в оцифруванні паперових фотографій.
З усіма питаннями звертайтесь: mamu1920@ukr.net 

СІМЕЙНИЙ ФОТОАРХІВ ОСТОСЛАВСЬКИХ

Родина Остославських була відомою у Маріуполі через свою діяльність на ниві середньої освіти. Василь Іванович, випускник Новоросійського університету, спочатку викладав математику та фізику в чоловічій гімназії, пізніше зайняв посаду інспектора, який обирався зі старших вчителів для спостереження за порядком у класах і господарювання у пансіонах, фактично був помічником директора. Валентина Єпіфанівна (у дівоцтві Іващенко) сама виступила засновницею учбових закладів у Маріуполі: у 1887 році – приватної школи для дівчат, пізніше – жіночої гімназії, яку і очолювала. В сім’ї росли дочка Ольга та син Іван. Ольга Василівна, як і батьки, стала вчителькою. Іван Васильович після закінчення Московського університету став відомим фахівцем з аеродинаміки. Довгі роки професор Остославський у Центральному аерогідродинамічному інституті займався проєктуванням літаків, викладав у Московському авіаційному інституті.

​

Родинні світлини на початку 1990-х рр. передала до музею дочка Івана Васильовича Валентина Іванівна Остославська.

РОДИННІ ФОТОГРАФІЇ МАРІУПОЛЬСЬКОГО ПРОТОІЄРЕЯ КОСТЯНТИНА АНАНЬЄВИЧА АГАП’ЄВА (1858-22.01.1943)

Костянтин Ананьєвич народився у с. Мангуш Маріупольського повіту. Закінчивши Катеринославську духовну семінарію, понад десять років працював сільським учителем. У 1892 році був посвячений у сан. З 1895 року – священик Свято-Георгіївської церкви села Сартана. З 1912 року – священик Свято-Харлампіївського собору міста Маріуполя. У 1915 році був звільнений від служби парафіяльного священика та призначений на посаду законовчителя жіночої гімназії В.Є. Остославської. Був священиком Свято-Катерининської (грецької) церкви до її закриття. В окупованому Маріуполі (1941-1943 рр.) організовував духовне життя, був обраний духівником усього духовенства міста та округу.

ФОТОГРАФІЇ З СІМЕЙНОГО АРХІВУ РОДИНИ ОЛЬМЄЗОВИХ

Федор Петрович Ольмєзов та Єлізавета Мінічна одружилися у 1908 році у Маріуполі. Він народився у Таганрозі, навчався у Херсонській семінарії та Казанському університеті, учасник Першої світової війни. Як колишній військовополонений довго жив у Німеччині і тільки у 1949 році отримав можливість повернутись на батьківщину до своєї родини. Вона народилась у селі Старогнатівка. Її батько – Міна Каджаспіров – відправив свою дочку вчитися до Маріупольської Маріїнської гімназії. Єлізавета Мінічна як сестра милосердя приймала участь у Першій світовій війні, а надалі все життя працювала медичною сестрою. У родині зростало двоє синів Володимир та Петро. На початку ХХІ ст. у Маріуполі проживала праправнучка Єлізавети Мінічни та Федора Петровича – Єлізавета Володимирівна Попова.

​

Електронну версію світлин з сімейного альбому музею надав Володимир Володимирович Попов, який опікується сімейною історією.

ФОТОГРАФІЇ З СІМЕЙНОГО АРХІВУ ЛУК’ЯНЕНКО НІНЕЛЬ ЄВГЕНІВНИ

У січні 2020 року до Маріупольського краєзнавчого музею принесла фотографії з сімейного архіву Нінель Євгенівна Савченко – у минулому медсестра. Її чоловік – офіцер ВПС Олексій Петрович Батенко був сином відомого стратонавта, лікаря-офтальмолога Петра Михайловича Батенка (1904 – 18.07.1938), який загинув разом із трьома іншими стратонавтами 18 липня 1938 р. під час польоту біля м. Сталіно. Мати Нінель Євгенівни – Валентина Миронівна своє життя присвятила педагогічній діяльності, працювала вихователькою в дитячому садку №25. Дід Нінель Євгенівни – Мирон Якович Савченко – брав участь у Першій світовій війні, служив рядовим інженерних військ.

bottom of page