Маріупольська писанка «Іканича» — у Києві відкрито унікальну відроджену експозицію

24 квітня 2025 року в Музеї Івана Гончара в Києві відбулося відкриття виставки «Іканича: маріупольська писанка» — першої фізичної експозиції, присвяченої культурній спадщині Маріуполя після знищення Маріупольського краєзнавчого музею внаслідок російської агресії.

Писанка — невід’ємна частина української великодньої традиції, що поєднує покоління, зберігає наші корені та формує ідентичність. Це не лише витвір мистецтва, а й вічний символ, у якому закодовано молитви, мрії, спогади та побажання. Виставка «Іканича: маріупольська писанка» — це проєкт, у якому оживає душа Маріуполя, його кольори та дух. Це унікальний зразок народного мистецтва, що бере початок з кінця ХІХ століття.

Проєкт є результатом співпраці державних інституцій, митців, науковців, культурних діячів та громадських організацій, які об’єдналися задля відродження втраченого. Центральним елементом експозиції стала відтворена колекція унікальних писанок греків Надазов’я «Іканича», які були знищені разом із музейним фондом у 2022 році.

До вітального слова під час відкриття були запрошені представники органів влади, міжнародних організацій, партнерських інституцій та культурної спільноти.

Перший заступник міністра культури та стратегічних комунікацій України Галина Григоренко наголосила: 

“Сьогодні відроджується те, що фізично було втрачено. Завдяки небайдужим людям, пані Зої і працівникам музею, які зберегли цифрові копії, ми знову бачимо ці писанки — як символ збереження і переродження життя. Те, як надазовські греки змогли пропустити українську традицію через свою культуру, — це про силу діалогу, про мультикультурність України. Такі виставки руйнують усі безглузді звинувачення в нацизмі. Я вдячна, що проєкт не обмежується виставкою, а залучає людей через майстер-класи. Культурна практика — це те, що робить нас людьми, що дає сили жити й боротися далі”

Своїми думками також поділився заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв, який підкреслив важливість міжмузейної співпраці та унікальність візерунків, що поєднують декоративне й сакральне мистецтво: 

“Це один із перших прикладів співпраці музейних інституцій, і я сподіваюся, що їх буде більше. Виставка демонструє, як греки Надазов’я жили мирно з нашим народом і перейняли традицію писанкарства. Як архітектору й людині, дотичній до мистецтва, мені особливо цікаво бачити тут поєднання орнаментальних, зооморфних та антропоморфних мотивів. Це не лише декоративне, а й сакральне мистецтво — кожна писанка має свій зміст і символіку, які важливо зберігати й досліджувати”